Емілі Дікінсон. 526 («Спів Іволги у кленах...»)

Спів Іволги у кленах
Комусь є річ буденна
Комусь — божиста.

І справа — далебі
Не в птасі що собі
Співа те що й юрбі.

Бо все — що вухо чує —
Уява розфарбує
То райдужно — то сіро.

Чи це є гімн до Бога
Чи в тім нема нічого —
Зна серце щире.

І хай говорить скептик
Що з дерева той щебет —
Ні пане! — З серця!

(З англійської переклав Олександр Гриценко)

Джерело: Дікінсон Емілі. Лірика (Перлини світової класики) / упор. та передмова С. Д. Павличко; пер. з англ. М. Гамблевич, О. Гриценко, О. Зуєвський, Є. Кононенко, Г. Кочур, Д.Павличко, М.Стріха, С. Ткаченко;худож.оформ. В.Мітченко. — Київ: Дніпро, 1991. — 301 с.

Емілі Дікінсон. 525 («Стояти певно любить кедр...»)

Стояти певно любить кедр
Над краєм у снігах.
Його аскеза повна в тім —
Він радо знає страх

Що люди в дикій стороні
Вгамовують завжди.
Це звичка до заметів пущ
Лапландської нужди.

Для кедра не страшний мороз
І вітер — все одно
Що найсолодший трунок той —
Норвегії вино.

Ніщо він для тропічних див
Та в тінь його шатра
Донська дітвора радо йде
І вої з-над Дніпра.

(З англійської переклав Олег Зуєвський)

Джерело: Дікінсон Емілі. Лірика (Перлини світової класики) / упор. та передмова С. Д. Павличко; пер. з англ. М. Гамблевич, О. Гриценко, О. Зуєвський, Є. Кононенко, Г. Кочур, Д.Павличко, М.Стріха, С. Ткаченко;худож.оформ. В.Мітченко. — Київ: Дніпро, 1991. — 301 с.

Емілі Дікінсон. 449 («Я вмерла за красу але...»)

Я вмерла за красу але
Почула у труні
Що хтось за правду впавши став
Сусідою мені.

«За що ти вмерла?» — він спитав.
Йому призналась я.
«А я — за правду — він сказав —
Тож — ти сестра моя!»

І ми вели як земляки
Так бесіду удвох —
Аж поки й наші імена
Покрив одвічний мох.

(З англійської переклав Олег Зуєвський)

Джерело: Дікінсон Емілі. Лірика (Перлини світової класики) / упор. та передмова С. Д. Павличко; пер. з англ. М. Гамблевич, О. Гриценко, О. Зуєвський, Є. Кононенко, Г. Кочур, Д.Павличко, М.Стріха, С. Ткаченко;худож.оформ. В.Мітченко. — Київ: Дніпро, 1991. — 301 с.

Емілі Дікінсон. 409 ("Вони упали як Зірки...")

Вони упали як Зірки
Як рожі Пелюстки —
Коли нелюдський Вітер йшов
Крізь Літо навпрошки.

їх кинуто між трав густих —
Безслідно і безжально.
Але навіки — лиця їх
На Богових скрижалях.

(З англійської переклав Олександр Гриценко)

Джерело: Дікінсон Емілі. Лірика (Перлини світової класики) / упор. та передмова С. Д. Павличко; пер. з англ. М. Гамблевич, О. Гриценко, О. Зуєвський, Є. Кононенко, Г. Кочур, Д.Павличко, М.Стріха, С. Ткаченко;худож.оформ. В.Мітченко. — Київ: Дніпро, 1991. — 301 с.

Емілі Дікінсон. 249 ("О дикі ночі...")

О дикі ночі
В шумі вод!
Ті дикі ночі —
Наш клейнод!
Душа — на морі —
Буревій
Та не потрібен
Компас їй

Цієї ночі
По плавбі
Я кину якір
У тобі!

(З англійської переклав Дмитро Павличко)

Джерело: Дікінсон Емілі. Лірика (Перлини світової класики) / упор. та передмова С. Д. Павличко; пер. з англ. М. Гамблевич, О. Гриценко, О. Зуєвський, Є. Кононенко, Г. Кочур, Д. Павличко, М.Стріха, С. Ткаченко;худож.оформ. В.Мітченко. — Київ: Дніпро, 1991. — 301 с.

Емілі Дікінсон. 214 ("Незнаний трунок я смакую...")

Незнаний трунок я смакую
З ковшів перлових без числа —
Ще жодна бочка понад Рейном
Такого хмелю не дала.

Мене повітря оп’янило
Роса розбестила мій крок
У літні довгі дні блукання
Між синню витканих стежок.

Нехай господар проганяє
Додому з поля п’яних бджіл
А мотилям набриднуть тости —
Я буду там де їхній стіл.

Аж поки янголи злетяться
І через вікна всі святі
Глядітимуть як цей п’яничка
П’є сонця мед на самоті.

(З англійської переклав Олег Зуєвський)

Джерело: Дікінсон Емілі. Лірика (Перлини світової класики) / упор. та передмова С. Д. Павличко; пер. з англ. М. Гамблевич, О. Гриценко, О. Зуєвський, Є. Кононенко, Г. Кочур, Д. Павличко, М. Стріха, С. Ткаченко ;худож.оформ. В.Мітченко. — Київ: Дніпро, 1991. — 301 с.

Емілі Дікінсон. 207 ("Хоч я й повернулась запізно — одначе...")

Хоч я й повернулась запізно — одначе
Я все ж повернулась — а пізно — пробачать.
Тим більшою буде їх радість коли
По довгім чеканні крізь товщу імли
Передсвітанкову — крізь морок глибокий
Почують мої несподівані кроки!
Так — буде ця мить і висока й уроча
По десятилітній агонії ночі.

І я уявляю: камін палахкоче
Й назустріч мені повертаються очі
Від мене чекаючи слова палкого.
Мені ж — за слова що почую від Нього
Віддати не жаль і століття Дороги.

(З англійської переклав Олександр Гриценко)

Джерело: Дікінсон Емілі. Лірика (Перлини світової класики) / упор. та передмова С. Д. Павличко; пер. з англ. М. Гамблевич, О. Гриценко, О. Зуєвський, Є. Кононенко, Г. Кочур, Д. Павличко, М. Стріха, С. Ткаченко ;худож.оформ. В.Мітченко. — Київ: Дніпро, 1991. — 301 с.